Діалог про долю і душу

Станіслав Вінценз (1888—1971)

ГУЦУЛЬЩИНА

ПРО ВИСТАВУ

Гуцульщина (Верховина) регіон у Східних Карпатах, у верхній частині басейну Прута, Черемоша (Білого і Чорного), Рибниці і Тиси, де проживають горяни гуцули (одна з трьох, поруч з бойками і лемками, найбільших етнічних груп русинів у колишній Галичині). Своєю славою вони завдячували перш за все опришкові Олексі Довбушу, а згодом – героям драми Юзефа Коженьовського Karpaccy górale (Карпатські горяни) (із неї походить популярна свого часу пісняCzerwony pas, za pasem broń …). Завдяки малярству Теодора Аксентовича, Фридерика Паутча і Францішека Сіхульського, екзотиці гуцулів, які зберігають найдавніші традиції пастирської культури, недоступності гірської пущі і могутності гірського масиву Чорногори (найвищі вершини: Говерла, Бребенескул і Піп Іван) цей регіон міцно записаний в культурній пам’яті.

Рисував з натури К. Млодницький, гравюра, часопис «Kłosy» 1872, збірка Національного музею етнографії

Гравюра за образом Т. Рибковського, 1881, часопис «Tygodnik Ilustrowany» 1883, збірка Національного музею етнографії

Гуцули, 1933 р., фот. Л. Чіпріані

«Горянин без гір то жалюгідне видовище, велетень на дибцях! Гори без горянина – мертвота. Але, дякуючи небесам степи мають своїх бедуїнів, українців і ногайців; Кавказ своїх черкесів, лезґинів, осетинів і чеченців; Лапландія своїх карликів, Патагонія велетнів, а Карпати мають своїх горян. Горянин щастям своїм оживляє Карпати і так ними пройнятий, що натура перших і других взаємно перетікає. Красивий як сосна, лінивий, як карпатська скеля, а при тому гордий, горянин став ходячою горою».

Василь Залозецький, Obrazki z cyrkułu kołomyjskiego [Образки з коломийського циркулу], 1854

 

Гуцул, 1933 р., фот. Л. Чіпріані

Гуцул, XIXстзбірка Етнографічного музею в Кракові

«Петро як вигаданий персонаж з’явився мені лише через кілька років після Першої світової війни. Я побачив його в Парижі 1928 року на блискучому від дощу асфальті площі Конкорд, якою в усіх напрямках гнали хмари автомобілів. Сила разючого контрасту накинула моїй уяві образ селянина з далекого світу примітивної цивілізації. Він був пастухом з Карпат і з батогом у руках йшов босоніж серед шуму і сигналів автомобілів і тримав за віжки пару гуцульських коників».

Юзеф Віттлін, Postscriptum do “Soli ziemi” po 35 latach [Післямова до роману «Сіль землі» через 35 років], 1970

Гуцул, 1933 р., фот. Л. Чіпріані

Гуцулка, 1933 р., фот. Л. Чіпріані

«втіхи не дає навіть двотижневе перебування в горах, оскільки і горам тим, і їхнім мешканцям [американцям] бракує того, що у нас називали душею, і чого було повно на Гуцульщині, про що Ви знаєте набагато краще за мене. [Americans] Тут люди і в горах і в долинах однакові: нудні, нецікаві, мріють про холодильники (зрештою вони їх мають) і про телевізор, а його встановлення є кінцевою метою існування. А така Марія Зоріло в Косові, неписьменна жінка, яка всю зиму ткала килим, щоб продати його влітку, і до сьогодні променіє в моїй пам’яті як персоніфікація чарівності, мудрості та «людяності», у тому старому, доброму сенсі, якого сьогодні вже не існує, тому я беру це слово у лапки.»

Юзеф Віттлін, лист до Станіслава Вінценза, 1949

«Я думаю, що якби Ви, Стемповський, Чапський і ще кілька таких людей зібралося в одному місці, де і мені дозволено було б перебувати, ми разом створили би нову націю з гуцульсько-хасидським забарвленням, бо з уже існуючими націями якось важко витримати.»

Юзеф Віттлін, лист до Станіслава Вінценза, 1950

Черемош, 1933 р., фот. Л. Чіпріані

“Найбільшу магічну силу має Черемош, котрий серед усіх гірських річок єдиний тече в тіні столітніх смерек та ялин. Його води бистро піняться у кам’яному річищі, шумлять на ріні мілин, дзвенять на каменях, гомонять в ущелинах, гуркочуть і рокотять у скелях, і кожному з цих тонів, трохи затримуючись, вторує низьке, темне, басове відлуння пущі. Мені здається, що якби я – сліпий, старий, знесилений гарячкою і маренням, знову почув цей шум, то роки блукання на манівцях злетіли би з мене, як лахміття недолі, і я знову став би собою “

Єжи Стемповський, Dziennik podróży do Austrii i Niemiec [Щоденник подорожі до Австрії і Німеччини], 1945