„Homo agens” Станіслава Вінценза” — попередній лозунг, натхненням для якого став сучасний досвід пандемії, як час, що вимагає дії. Суспільна дистанція, ізоляція і локдаун стали долею більшості людей у світі, а водночас, всі ми були і є свідками вражаючої та зворушливої активності особистостей, професійних груп і суспільств.

Що ми запам‘ятаємо з цих тривалих місяців епідемії? Що дізнаємось про себе та люські спільноти?

Чи завдяки пандемії ми можемо інакше поглянути на досвід наших предків також на “Iнше” — те, що діялось в минулому чи діється тепер, або заперечується/випихується за горизонт нашого існування? Наскільки в атмосфері пандемії ми зможемо помітити війну, етнічні зачистки, еміграцію, ув‘язнення та бар‘єри?

Основним нашим інтересом залишається біографія і письменницький та інтелектуальний спадок Станіслава Вінценза — автора та філософа, який об‘єднує ідею свободи з дією.

Пропонуємо цільове, однак і необмежене читання «Полонини», «Післявоєнних перипетій Сократа», «Діалогів з совітами»,есе, чернеток і кореспонденції, щоб ще раз почути голос Вінценза, який був свідком і учасником декількох історичних переломів та драматичних суспільних процесів: промислової революції в Східних Карпатах, зародження націоналізму, який знищував суть місцевих спільнот, обох Світових Воєн, геноциду, еміграції та ізоляції. Чи єдність цього письменництва підтверджується у сфері етичної програми, який вписується в документи особистого життя та літературну фікцію? Куди сягають корінням вінцензівські принципи дії і чим керується його homo agens? Що є суттю „слова для світу”, яке вписане в багатокультурну та багатомовну гуцульську тетралогію?