Діалог про долю і душу

Станіслав Вінценз народився 30 листопада 1888 року на Гуцульщині, в Слободі Рунгурській, розташованій на висоті близько 450 м над рівнем моря, за 22,5 км від Коломиї. Там не було місця для щасливого дитинства. Всього лиш за 9 років до того, в 1879 році, зі свердловин, пробурених в долині Слободи, забила джерелом нафта, а в 1880 році вперше для буріння було використано паровий двигун, одна за другою з’являлися нові свердловини. Видобуток швидко зріс із 30 000 барелів у 1881 році до 200 000 у 1885-му. Це було одне з найбільших нафтових родовищ в Европі, а тому, оскільки понад сімсот нафтовиків отримали тут працю, околиця стала густонаселеною. На площі 160 моргів постали понад 150 свердловин глибиною від кільканадцяти до 380 метрів, «на вигляд це були дерев’яні вежі висотою до 9 метрів». У середньому одна свердловина на морг, тобто на квадраті стороною 75–80 метрів. Всього лиш за 9 років до того, в 1879 році, зі свердловин, пробурених в долині Слободи, забила джерелом нафта, а в 1880 році вперше для буріння було використано паровий двигун, одна за другою з’являлися нові свердловини. Видобуток швидко зріс із 30 000 барелів у 1881 році до 200 000 у 1885-му. Це було одне з найбільших нафтових родовищ в Европі, а тому, оскільки понад сімсот нафтовиків отримали тут працю, околиця стала густонаселеною. На площі 160 моргів постали понад 150 свердловин глибиною від кільканадцяти до 380 метрів, «на вигляд це були дерев’яні вежі висотою до 9 метрів». У середньому одна свердловина на морг, тобто на квадраті стороною 75–80 метрів.

Можливо, слід повірити популярному публіцистові і письменникy Юзефу Роґошеві, який у 1886 році відвідав Слободу і розповів читачам часопису «Ateneum» про «християнські» порядки, які там панували. А може більше правди у репортажі отця Яна Бадені, який побував у «галицькій Пенсільванії, галицькому Баку» на початку дев’яностих років того століття. Спочатку він побачив «ліс із сотень бурових вишок» на тлі хвойного пралісу і мальовничо розкидані «панські вілли, шляхетські двори, убогі курні хатки». Потім від одного з нафтовиків він почув, що кілька років тому, у розпал нафтової лихоманки, в Слободі було п’ять тисяч мешканців, а «дорога від Коломиї до Слободи кишіла від підвод, що везли дорогі вина, коньяки, делікатеси, якими нафтовики частувалися після роботи; отримані прибутки супроводжувались танцями, гулянками, нестримними розвагами». І от саме тоді на світ з’явився Станіслав Вінценз.