Діалог про долю і душу

Станіслав Вінценз (1888—1971)

КВАКЕНБРЮК (НІМЕЧЧИНА)

ПРО ВИСТАВКУ

У квітні 1946 р. сім’я Вінцензів виїхала з Угорщини, окупованої совєтами,. Через Братиславу, Відень та Зальцбург вони в середині червня нелегально дістались в Квакенбрюк у Німеччині, де квартирувала військова частина, в якій служив їхній син Анджей. Тут вони одягнулися у військову форму, щоб полегшити вироблення нових документів.

Лєна через Швайцарію дісталася до Лондона і мешкала там із сином Станіславом Александром. Померла вона в 1952 році.

Near Quakenbrück, 1946

Околиці Квакенбрюка, 1946

Stanisław Vincenz with his family in Quakenbrück, 1946

Станіслав Вінценз із сім’єю у Квакенбрюку, 1946

Lena Vincenz with her family and son’s friends, London, 1952

Лєна Вінценз з родиною та друзями сина, Лондон, 1952

Irena Vincenz, Quakenbrück, 1946

Ірена Вінценз, Кванкенбрюк, 1946

Andrzej Vincenz at Lena’s grave, London, after 1952

Анджей Вінценз на могилі Лєни, Лондон, після 1952

Насправді мені би не хотілося знову ступити на землю Слободи, Коломиї, Станіслава чи Львова. Скрізь смерть, та навіть не це головне, але скрізь потоптана людяність і безсенсовність цих незліченних смертей, а значить і життя. Які ж зусилля потрібні і які жертви, які присяги і їх дотримання, щоб світ віднайшов сенс, який і далі існує, але який був потоптаний так безбожно, як це може тільки людина.

(Станіслав Вінценз, лист до Ґустава Ґольдберґа, 1948)